Гортаю дитячу збірку «На гойдалці» одеської поетеси Наталі Бутук і дивуюся щирості і дитячій відкритості її душі, яка мужньо вступила в двобій з важким недугом і несла іншим людям радість життя.
Такі прості і разом з тим глибоко філософські рядки:
Добре було б те, коли – бо
Був і хліб, й було до хліба;
Чула би подяк багато
Кожна християнська хата.
Зустріч з поетесою – визначна подія в сільській школі. Вона нікого не залишила байдужим. Рідне слово звучало із вуст тієї, яка сама його відшукує і творить.
Наталя Григорівна Бутук – член Національної спілки письменників України, автор поетичних збірок «В надвечірнім падолисті», «Моя любове», «Акорди», лауреат конкурсу «Золота лоза»(2001 р.) (переклад 12-ти сонетів Шекспіра)
Вихованці дошкільної групи «Веселка» на святі читали дитячі вірші, виконали зворушливу пісню про маму. Учні 5-8 класів читали напам’ять вірші Наталі Бутук.
На святі були присутні також вчителі української мови та літератури шкіл Роздільнянщини. Вони взяли участь у жвавому діалозі «поет – читач», подарували Наталі Бутук квіти, побажали їй нових творчих успіхів.
Особисто мене зацікавив переклад поетесою сонетів Шекспіра українською мовою.
Сонет 66. Вічні образи, вічні проблеми та дилеми. Усе перегукується із нашим сьогоденням.
Усім втомившись, я б давно з життя пішов,
Тож, вмерши, в самоті залишу любов…
Треба жити і боротися… Жити заради любові. І в цьому нам допомагає рідне слово.
Валентина Тарануца, с .Єреміївка.
